Архив журналов





З

устріч з жовною у лісопарку міста – це завжди невеличка подія. У сіруватий незатишний зимовий день, коли налітає різкий дошкульний вітер і раз-по-раз обсипає сніговою крупою, в грабовому лісі геть похмуро. Стовбури дерев чорніють, перемішано розбрівшись по схилу пагорба, а між ними висить сива імла. Все наче принишкло від колючого подиху зими. Однак між хмарами вияснюється блакитний клаптик неба, і через нього сховане за повстю хмар сонце на коротку мить шле до землі живильні весняні промені. Тоді десь з глибини стовбурів насуплених грабів зненацька лунає голосне, різке, лякаюче «кеек-кеек». Здригаєшся і повертаєш голову в той бік, але нічого і нікого не бачиш. Перед очима лише темні смуги стовбурів окремих старих грабів на суцільному сіруватому тлі лісової гущавини. За мить помічаєш, як від стовбура граба, що подалі в лісі, відривається якийсь чималий цурпалок і летить донизу, але не падає на землю. У нього, ото дивина, з’являються крила, і він планерує на окоренок ближчої до вас деревини.

ZOO•БИЗНЕС №3/2014

 

Вмощується з боку, сівши майже вертикально, паралельно до стовбура, і на кілька секунд завмирає, знову перетворюється на сучок граба. Потім те новоутворення починає рухатися боком і зникає за стовбуром. За хвильку його обриси виникають з іншої сторони дерева, дещо вище окоренка. Поки ту живу істоту затуляє дерево, підходиш ближче. Через синє віконце у небі сонячні промені висвітлюють і простір між грабами. Стає зрозумілим, що за 15-20 м від вас сидить геть чорний птах з червоною «шапочкою» на голові. Саме такою може бути зустріч з чорною жовною, ваша перша зустріч з нею.

Слова «жовна» і «дятел» є синонімами, з яких друге зараз уживаніше. Утім птахи, за якими в науці закріпилась назва «дятел», мають строкате, головним чином біло-чорне забарвлення. Вважають, що назва «жовна» походить від дуже давнього слова зі значеннями «довбати» або «колоти», які точно відображають особливості поведінки птаха. Цікаво, що й застаріле слово «жовнір» споріднене зі словом «жовна». Жовнірами в минулих століттях називали солдатів, на озброєнні яких була рушниця зі штиком, щоб колоти супротивника. Так само і жовна чорна видовженим загостреним білуватим дзьобом, наче штиком, дуже легко проколює, точніше розкльовує, деревину.

У роді жовн, окрiм чорного, є ще шість видів: два з них поширені у східній частині Південної Азії, решта – у Північній і Південній Америці. На думку науковців, саме Південноамериканський континент є місцем виникнення дятлоподібних птахів, серед яких налічують понад 200 видів.

Як і будь-який з видів дятлів вітчизняної фауни, жовна чорна належить до птахів-дереволюбів, вона поширена в лісовій смузі Європи і північної частини Азії, переважно у тайзі. У нашій країні вид трапляється на Поліссі, в Карпатському регіоні, по заплавних лісах Дніпра і Дністра заходить у Лісостеп, зареєстрований як гніздовий у пониззі Дунаю. Оселяється у старих соснових і сосново-дубових лісах, у Карпатах – також у смерекових, ялицевих і букових масивах.
Жовна чорна – найбільший з дятлів нашої фауни, маса її тіла понад 350 грамів, загальні розміри не менші, ніж у грака чи ворони, у самця на голові червона «шапочка», у самки червона лише потилиця. Чорна жовна тримається на ділянках лісу зі старими деревами, дуже їй до вподоби сухостій сосен, дубів, беріз, надзвичайно притягують осичники. Якщо ви не виявили самого птаха, але натрапили на осику, стовбур якої знизу догори наче проперфорований низкою дірок діаметром 3-5 см, то будьте впевнені: на цій ділянці оселилася жовна чорна. Птах має міцний дзьоб-долото, яким може видовбати дупло в будь-якому стовбурі. Перевагу віддає породам з м’якою деревиною, таким як осика чи береза, також залюбки робить собі житло у вільхах і соснах.

На присутність жовни чорної вказує і її голос, і стукотіння по сухих гілках у період формування пар. Шлюбний крик жовни – довга своєрідна трель, яку не почуєш у інших дятлів. Стукотить вона по деревах так, що звук лунає зі швидкою зміною частоти, і чути його здалеку.

Чорні жовни утворюють пари в березні і в чималому дуплі відкладають по 4–5 яєць. Отвір дупла, як правило, овальний, значних розмірів. Після двотижневого насиджування з’являються пташенята, яких дорослі вигодовують комахами.

Улюбленою поживою жовни чорної є різні види мурашок. Щоб здобути їх, птахи розкопують мурашники. Саме біля них на цього дятла можна натрапити найчастіше. Та про загрозу мурашкам від жовни чорної не йдеться, надто вже нечисленний цей птах. У нашій країні гніздиться лише 5-9 тис. пар. Значну користь приносить жовна чорна, знищуючи осередки розмноження шкідників дерев, які виникають серед сухостою. Живиться вона короїдами, вусачами, заболонниками, видовбує їх зі стовбурів і взимку. До її зимового раціону також входить насіння сосен і ялин.

У дуплі молоді птахи сидять з місяць, поводяться тихіше, ніж пташенята інших дятлів, бо його отвір великий і ним може зацікавитись куниця. Старі дупла жовни використовують для гніздування рідкісний голуб-синяк, деякі сови, в них виводять потомство кажани.

Чорний птах з червоною «шапочкою», що вмостився на рожевому стовбурі сосни біля пишної крони, освітлений променями призахідного сонця, – спогад на довгі роки.

Генадiй ФЕСЕНКО.
Використано нарис з книги «Птахи садів і парків Києва».
Малюнки І. ЗЕМЛЯНСЬКИХ

Прочитано 379 раз
Другие материалы в этой категории: Крылатые хищники »
Генадiй Фесенко

Эл. почта Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Оставить комментарий

 

Статистика



Просмотреть полную статистику

ЖУРНАЛЫ

 

Top
Если нашли ошибку, выделяете её мышкой и нажимаете сочетание CTRL+ENTER